Ліберали наполягають на тому, "що права людини неподільні й універсальні"[18] і не залежать від громадянства певної країни або приналежності до певної етнічної або соціальної групи, роду, релігії або політичній партії". Тому ніяка система самоврядування не має права обмежувати їх, суспільство майбутнього для лібералів-"відкрите інтернаціональне суспільство".

Для створення подібного суспільства необхідне рішення проблеми бідності, що "породжує розпач...екстремізм, нетерпимість, агресію". Держава не повинне втручатися в дозвіл зазначеної проблеми. Людина саму стані дозволяти її, для цього необхідно надати й можливість в одержанні утворення й робочого місця. Це стане заставою розвитку цивільної ініціативи, і допоможе дозволити следующею проблему-нестійкого уряду. В "сучасному світі...можливості уряду обмежені"[19], воно не взмозі забезпечити стабільного повноцінного розвитку суспільства, для запобігання кризових процесів, у будь-якому типі держави необхідно рівною мірою надати рішення проблем, як уряду, так і приватній ініціативі.

Науково-технічний прогрес повинен стати заставою стабільного й безбідного розвитку суспільства. Його головним принципом ліберали проголосили, "принцип обережності" що б уникнути подальшого погіршення проблем навколишнього середовища.

Ліберали запропонували змістити акцент із "податків на працю на податки на енергію й споживання необхідних матеріалів". Без подібних мір ріст безробіття й забруднення навколишнього середовища продовжаться. Ліберали призивали будувати мирні економічні й політичні відносини на принципах моральної відповідальності розвинених індустріальних країн за держави, що розвиваються.

 Одночасно зі створенням в 1947 р. Ліберального Інтернаціоналу, з’явилася молодіжна ліберальна організація, і з тих пор є його молодіжним крилом, має статус "повного членства", нарівні із ЛДР (LDR) і ИНЛВ (ІNLW). По кількості членів-партій (ИФЛРИ) ІFLRY значно перевершує  ЛІ . Так статусом повного членства володіє 66 партій з них: із Західної Європи - 31, зі Східної Європи - 21, з Азії й Африки - 6, з Північної Америки -2, з Латинської Америки - 6. 

6 квітня 1990 р. прийнята "Конституція" Міжнародної Федерації Молодих Лібералів (далі - МФМЛ ), що складається з 24 статей [20]. Остаточний варіант даного документа був затверджений Генеральною Асамблеєю МФМЛ  21-23 листопада 2003 р., у Нідерландах. Перші три статті документа присвячені основним цілям діяльності організації, і її місцю знаходження. Головними цілями МФМЛ були проголошені освітні й академічні завдання. Молоді ліберали зобов'язалися вносити свій внесок у розвиток ідеї прав людини, демократії, вільної торгівлі, глобалізації світового співтовариства молоді. МФМЛ зобов'язався регулярно проводити семінари, сприяти випуску публікацій, проводити симпозіуми, зустрічі з ін. молодіжними асоціаціями, організовувати спільні подорожі з метою обміну інформацією, проводити вільні дискусії [21].

Членами МФМЛ можуть стати будь-які, легальні й нелегальні, молодіжні організації, які розділяють мети й принципи ИФЛРИ, і прагнуть стати "повними членами".  В "Конституції" зазначені три статуси, які можуть одержати організації в структурі МФМЛ: "повний член", "кандидат у повні члени", "спостерігач"[22]

 Статус "Повного членства" одержує організація, що біля року носила статус "кандидата". "Кандидатом" може стати організація за рішенням Генеральної Асамблеї й Виконавчого комітету, за якої проголосувало більшість членів [23]. "Кандидат" має всі права повного члена, крім права голосування й права стати членом Бюро або Аудитором.  Права "кандидата" переглядаються після закінчення чотирьох років. "Спостерігач" - це організація, що співробітничає з ИФЛРИ, її права й положення обмовляються й приймаються на засіданнях Бюро. У Конституції обмовляється система голосування й умови роботи, як законодавчого органа - Генеральної Асамблеї, так і виконавчого органа - Виконавчого комітету й Бюро МФМЛ. А також позиції й умови, при яких у текст Конституції можуть бути внесені зміни. Главою МФМЛ є Президент, що є офіційним представником організації, Члени Бюро підкоряються Президентові, а він, у свою чергу підзвітний Генеральної Асамблеї.

Іншим найбільш важливим документом МФМЛ є "Маніфест", прийнятий 24-й Генеральною Асамблеєю, в 6 листопада 2002 р. Документ складається із шести частин: частина 1 - Лібералізм і радикалізм, частина 2 - Особистість і суспільство, частина 3 - Економіка, частина 4 -  Захист навколишнього середовища, частина 5 - Інтернаціоналізм [24].

 Перший варіант тексту "Маніфесту", був запропонований на обговорення Генеральної Асамблеї МФМЛ в 1981 р., і потім піддавався багаторазовим змінам і доповненням 1992, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 р.  У документі перераховані базові цінності ідеології лібералізму, як головні ідеали  миру, що змінюється, прагнучого до становлення плюралістичної демократії й ліберальному суспільству. Молоді ліберали підтвердили неприйняття ідей релігійного фундаменталізму, готовність до боротьби за незалежні ЗМІ ненасильницькими методами. Багато в чому  дані положення дублюють тексти Декларацій ЛІ.

Не є оригінальними й положення, що стосуються соціальної політики й індивідуальні права. (2.a Socіal Polіcy, 2.b Rіght to Prіvacy) у даних пунктах були декларовані права індивіда на особисте приватне життя, захищену від втручання якого-небудь політичного інституту, у тому числі й уряду. Декларовано принципи поділу влади, турбота розвинених індустріальних держав про що розвиваються й т.п.

Більш ретельно розробленими, оригінальними, у порівнянні з аналогічними  ЧИ документами, на наш погляд, є пункти, що стосуються питань рівності між підлогами й проблем утворення.

Молоді ліберали проголосили рівність між чоловіком і жінкою необхідною умовою розвитку ліберального суспільства. Жінки повинні одержати рівний доступ до участі в суспільно- політичному житті своєї держави, рівні цивільні права. Ліберали виступали проти дискримінації по половій ознаці в сферах праці, утворення, економіки, політики, громадського життя. Насильство й образа в рамках родини повинні, також строго карає, як і подібні дії поза родиною. Ліберали призивали покласти кінець дискримінації вагітних жінок і  батьків, що годують, і в першу чергу на ринку праці. Ліберали підтримали політику предоставляющею жінці право на аборт. Подібне право захищає фізичний і психічний стан жінки, запобігаючи нелегальним абортам. Дана політика повинна фінансуватися державою, тому що жінка має право на повноцінну медичну допомогу. Ліберали засудили дурний обіг з дівчинами й молодими жінками ставшие загальним правилом у багатьох частинах планети.

Пункт 2.d "Утворення" є найдетальнішим  описом відносини лібералів до даної сфери з усіх нам відомих нам   ЧИ документів. Тут молоді ліберали відзначили життєву необхідність даної галузі людських знань, що дає можливість людям краще розбиратися в політичні й социокультурных процесах [25]. Кожна людина сам повинен визначити місце знань у своєму житті. Делегати конгресу МФМЛ представили завдання утворення в такий спосіб: воно повинне бути доступно кожному члену суспільства не дивлячись на вік, етнічну приналежність, мову, фінансовий стан, психічні відхилення, релігійні й ін. погляди, колір шкіри, сексуальні орієнтації, полову приналежність. Перше, чому повинен навчитися будь-яка людина, - це читати й писати; подальшої рівень необхідних йому знань він має право визначити сам. Утворення повинне бути багатоаспектним, із широким набором цінностей, будуватися на принципах культурного плюралізму, що стане поштовхом до процесів розвитку особистості й суспільства. Утворення - це, те, що необхідно людині протягом всього  . життя Тому необхідно створення різних типів навчальних закладів, у яких будуть використатися різні, і багато в чому відмінні друг від друга, методи й системи утворення. Воно повинне бути доступно у фінансовому плані, це ставиться як до шкільного, так і до університетського утворення. Ліберали проголошували необхідність приватних шкіл й університетів, а так само суспільної системи утворення. Делегати конгресу МФМЛ призивали створювати умови для одержання утворення для дорослих. Вони вважали все це одним з методів запобігання кризових ситуацій у політику - через "приучення" до принципів демократії зі шкільної лави. Адміністративне зі справами школи також повинне базуватися на принципах демократії.

Недемократичний з, фізичне покарання, будь-які форми насильства повинні бути заборонені на всіх рівнях утворення. Методи з повинні відповідати принципам демократії й не порушувати права людини. Необхідно з навчання мовам на початковому етапі утворення. Кожний із право на вивчення своєї рідної мови й одержання на ньому утворення. Необхідно створювати умови для обміну між країнами групами школярів і студентів для кращого вивчення культури ін. народів, - затверджується в документі.

Необхідним є й так називане "сексуальне утворення", що дає подання про біологічних, психологічних, социокультурных і політичні аспекти, що приводять до розходжень у сексуальних пріоритетах й ориентациях у суспільстві.

Непоясненим, на наш погляд, є в тексті документа відсутність трьох пунктів, заявлених у змісті "Маніфесту" - 2.е Права дітей, 2.f Політика толерантності, 2.d Культурна політика. Можливо це ненавмисна помилка укладачів або перекладачів [26] (тексти документів ИФЛРИ переводяться з робочого голландського на кілька мов - іспанський, французький, англійський, німецький. Нами був вивчений варіант перекладу  англійською мовою - прим. авт.).

Розділи "Економіка" й "Захист навколишнього середовища" багато в чому повторюють принципи ЛІ. Підтверджується прихильність принципам вільних ринкових відносин, антимонопольній ринковій політиці. Декларується захист прав іммігрантів й ін. соціальних меншостей в одержанні робочих місць. Розглядається проблема забруднення навколишнього середовища, як порушення прав людини на життя. Окремі пункти присвячені проблемам ролі ринкових відносин й уряду в рішенні питання захисту навколишнього середовища, проблемам дослідження космосу, використання енергії, проблемам транспорту й ін. способів пересування, захисту лісових масивів.

Відрізняють текст "Маніфесту" МФМЛ по питанню захисту навколишнього середовища від подібних  ЧИ документів декларування окремим пунктом прав тварин. Молоді ліберали оголосили протест  проти жорстокого обігу із тваринними, медичних і наукових досвідів над ними. Вони призивали поставити під строгий контроль й облік використання тварин у подібних цілях, і по можливості обмеження кількості даних тварин [27].

Частина "Інтернаціоналізм" присвячена проблемі побудови світового співтовариства, безпеки його розвитку, проблемам модернізації системи ООН [28]. Молоді ліберали відзначають, що із часу закінчення "холодної війни" мир перетерпів значні зміни. І головне завдання сучасності - це створення світового співтовариства, заснованого на базових принципах лібералізму: волі, правах людини, демократії й т.п. Тільки вільне суспільство може успішно вирішувати проблеми голоду, бідності, дискримінації, забруднення навколишнього середовища; воно в стані протистояти погрозі тероризму. Сучасні транснаціональні компанії, пересування капіталів, біотехнології, інформаційні технології, ЗМІ в значній мірі "розчинили" границі держави. І, у місці з тим, система безпеки  співтовариства, що народжується, недосконала. Після деформації біполярної моделі міжнародна система безпеки значною мірою  змінилася. Мир потрясли регіональні конфлікти в Африці, Азії, Латинській Америці, Європі. Ліберали призивають поставити під контроль торгівлю зброєю, увести в дію систему врегулювання етнічних конфліктів. Першим кроком у побудові нової системи повинна стати регіональна консолідація. Колишні провоенные організації (наприклад: АСЕАН) повинні виконувати роль консолідуючих органів регіональної політики й торгівлі. Ліберали запропонували провести певну реструктуризацію НАТО й ООН, з метою підвищення ефективності впливу на світові економічні й політичні процеси.

Всі державні й правові системи повинні бути переглянуті по єдиному міжнародному зразку, де перше місце займає захист прав людини. Ліберали призивали створити Світовий Суд для військових злочинців, міжнародних терористів і карних злочинців.

Головну роль у побудові нової світової системи заснованої на принципах ліберальної демократії, вони відводили керівництву ООН. Саме ООН повинне контролювати процеси демократизації в усім світі.

В 1990 р. під час Конгрессу ЛІ в Гельсінкі, група жінок-лібералок з 11 держав - Бельгії, Канади, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Великобританії, запропонували створити нову організацію - Міжнародне співтовариство жінок-лібералок (далі - МСЖЛ), що було відкритим для всіх жінок-членів ліберальних партій, організацій і груп, а так само для індивідуального членства. Барбара Вестергольм, представник від Швеції, стала координатором Співтовариства [29].

Для визначення умов членства в новому Співтоваристві, і для визначення всієї діяльності  організації, що зароджується, лібералка^-лібералки-жінки-лібералки провели, поки ще в рамках ЧИ, семінари, які багато в чому нагадували ЧИ конгреси [30].

В 1991 р. Лорна Марсден представила свій проект "Рік Дівчини"; в 1992 р. Люсия Пепин поставила перед співтовариством питання про місце жінки в міжнародних процесах. В 1993 р. представниці партій, що входять до складу ЧИ, разом з російськими лібералками, проводять зустріч у Санкт-Петербурзі. Через рік, в 1994 р. жінки зустрілися в Рейк'явіку. Результатом численних зустрічей став проект Статуту, який повинен був зіграти роль базового документа МСЖЛ (ІNLW). Статут був надрукований, і буклети з його змістом запропоновані до обговорення. У складанні законопроекту брало участь 15 авторів з різних держав [31].

В 1996 р. у момент проходження  ЧИ Конгресу в Нідерландах, Мобина Джеффер організовує зустріч лібералок. На цій зустрічі жінки вирішують рішення  Керуючий Комітет, в основне завдання якого входила розробка "Конституції" МСЖЛ, а так само був розроблений план по подальшим відносинам із ЧИ. Головна мета плану полягала в досягненні визнання МСЖЛ із боку ЧИ. До складу новоствореного Керуючого Комітету ввійшли: Элизабет Браденбург, Элизабет Сідней, Твань Ван ден Страум, Марія-Тереза Бьянки. Марія-Тереза Бьянки була обрана Генеральним З і завдяки її керівництву й енергії, робота Керуючого Комітету значно покращилася. В 2000 р. вона раптово померла, але ще на Конгресі в Оттаві вона представляла групу лібералок [32].

В 1996 р. З Комітет МСЖЛ приймає текст першої Конституції, і Співтовариство подає заявку в  ЧИ Бюро про офіційне визнання організації. ЧИ визнав МСЖЛ, і привласнив йому статус "спостерігача", а так само вніс відповідні зміни в Устав ЛІ. Уперше офіційна заява про організації ІNLW пролунало в 1997 р. на конгресі  ЛІ в Оксфорді. Даний конгрес визнав МСЖЛ у якості офіційної міжнародної організації жінок-лібералок. Самі лібералки вважали створення подібного Співтовариства їхньою спільною перемогою. "Через 50 років після свого  утворення  ЛІ визнає жінок як окрему організацію".  Чи бюро встановив критерії "спостерігача" для ИНЛВ: мінімальна кількість членів, організація повинна проводити самостійну політичну роботу, мати політичні публікації, а так само в організації повинне бути своє незалежне фінансування. Після виконання умов Бюро ЛІ на черговому конгресі рекомендувало присвоїти-привласнити ИНЛВ статус "повного члена" ЛІ [33]. Ця подія відбулася в березні 1999 р. На цьому ж конгресі була прийнята перша Конституція МСЖЛ і визначені перші члени МСЖЛ - це 18 груп жінок-лібералок, представниць ліберально-демократичних партій з різних країн миру: Андорри, Анголи, Бельгії, Канади, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Ізраїлю, Нідерландів, Нікарагуа, Сенегалу, Іспанії (Каталонії), Швеції, Танзанії, Тайваню, Великобританії, Югославії.

"Конституція" МСЖЛ складається з 11 статей, які визначають основні цілі (ст.1), Членство (ст.2), Умови проведення Генеральної Наради (ст.3), Керівництво ИНЛВ (ст.4), Функції Голови, віце-голову, Генерального Секретаря (ст.5), процедуру голосування (ст.6), форми політичної діяльності ИНЛВ (ст.7), умови фінансування й т.п [34]. Крім того, у Конституції закріплена офіційна назва організації, адреса, статус. Перша конституція не запропонувала великої програми дій, як, наприклад, "Конституція" ЧИ або "Конституція" молодіжної організації. Вона зосередила увагу на самих основних моментах, її ціль - завоювання самостійного статусу організації у світовій політиці. Головне завдання організації, закріплена в даному документі, це допомога жінкам-лібералкам в усім світі відвоювати їхньої позиції в партіях і допомога в політичній  активізації жінок на різних рівнях: місцевому, національному, міжнародному. Організація повинна сприяти одержанню й обміну інформацією між жінками, а так само її поширенню в усім світі.

Організація запрошує до співробітництва всіх лібералок, членів якої-небудь партії, організацій або груп, а також припускає й індивідуальне членство. В організації дві форми участі: "повне членство" й "спостерігач". МСЖЛ одночасно є й самостійним політичним актором і структурною  ЧИ частиною як повний член. Керівна піраміда МСЖЛ багато в чому  ЧИ нагадує, але в трохи спрощеному варіанті.

Головним законодавчим є Генеральні Збори. Воно затверджує зміни в "Конституції", визначає умови членства, затверджує плани роботи й коло осіб, які будуть працювати в наступних Генеральних Зборах. Збори розглядають пропозиції, які надходять від офіційних осіб організації - Голови, Генерального Секретаря, Скарбника.  У проміжку між роботою ГМ, справами МСЖЛ керує виконавчий орган - Керуючий Комітет.[35] У його склад входять: Голова, Віце-голова, Генеральний Секретар, Скарбник і ще три незалежних члени. Дані посади відкриті для всіх без винятку членів МСЖЛ.  Склад Комітету обирається на три роки і його повноваження можуть бути продовжені ще на три роки. Таким чином, одна особа може займати офіційну посаду строком не більше 6 років. Комітет підзвітний у своїй діяльності ГМ. Голова МСЖЛ є не тільки офіційним керівником, але так само й посередником між ЧИ й МСЖЛ. "Конституція" докладно визначає повноваження всіх посадових осіб.

Необхідність появи подібної організації обґрунтовувалася лібералками неодноразово. Незважаючи на те, чи ЩО в якості однієї із проблем історії ХX в. розглядає проблему "поразки жінки в суспільстві", лібералки вважали, що цьому питанню приділяється недостатня увага. Вони піддали аналізу й критиці  ЧИ діяльність, починаючи з 1947 р. В офіційному обґрунтуванні необхідності створення ИНЛВ акцентувалася увага на наступних моментах. У ліберальному Маніфесті 1947 р. тільки один раз згадується жіноча проблема (частина 1.п.3 - затверджується рівноправність між жінкою й чоловіком). Крім того, у роботі  ЧИ конгресу брало участь тільки (!!! - авт.) три жінки з 60 учасників (одна - з Італії, дві - з Великобританії). У виконавчий орган була обрана одна жінка - італійка Ніна Раффини [36]. До питання про права  ЧИ жінок звернувся тільки через багато років - в 1979 р., коли в Оттавській резолюції з необхідність підтримки й розвитку здатностей у жінок. Потім в 1980 р. на Берлінському конгресі ЛІ була представлена перша повна резолюція по питанню про положення жінки. Резолюція призивала надати можливість жінкам найбільше повно розкрити свої здатності в сфері політики й рекомендувала боротися проти дискримінації жінок-кандидатів під час виборів, розвивати сферу інформації щодо можливості самореалізації жінок у різних країнах. Між 1980 р. й 1990 р. у рамках  ЧИ роботи проходили щорічні зустрічі лібералок. Завдяки діяльності голови комітету із плануванню Биатрис Рангонни Макиавелли в "Римському Звернення" 1981 р. жіноче питання було представлено в трьох частинах: ІІ, ІІІ, ІV.  У першу чергу зверталася увага на рівноправність чоловіка й жінки, на можливість їхнього культурного розвитку, на можливість цивільного росту жінки, її положення в суспільстві, на однаковість строків між чоловіком і жінкою в одержанні утворення [37].

В Оксфордской програмі ЛІ 1997 р. була підтверджена прихильність ліберальним принципам, заявленим в 1947 р., і разом з тим даний документ звертає більшу увагу на положення жінки й дитини. І не дивлячись на всі досягнення в рішенні жіночого питання протягом другої половини XXв жінки - лібералки порахували необхідним створення організації, що буде планомірно займатися першорядними питаннями по захисту й розвитку положення жінки в сучасному суспільстві. У першу чергу це стосується країн "третього миру". Невипадково, що 5 груп у МСЖЛ складаються із представниць Азії, Африки й Центральної Америки [38].

Діяльність МСЖЛ не суперечить офіційній  ЧИ політиці, лібералки розділяють його точку зору на ситуацію у світовій політиці й сприяють її реалізації своєю діяльністю. Але, звичайно ж, вона спрямована на підтримку статусу жінки в будь-якому типі суспільства, на розвиток не тільки правової, цивільної рівності між чоловіком і жінкою, але й на захист жінки в рамках родини, на роботі й т.д..

Положення жінки визнане не тільки в МСЖЛ. Яскравим прикладом росту статусу жінки є обрання в 2000 р.  ЧИ Президентом жінки - Эннимье Нейтс-Утерброк. У Бюро ввійшли ще дві жінки - Раймонда Фольке й  представниця Тайваню Би-Кхим Гсэйо.

Вивчивши програмні документи й ознайомившись із діяльністю організації, ми прийшли до висновку про її закритість, часткову неприступність, для незалежних безпартійних прихильників лібералізму. Тому що членами МСЖЛ можуть стати тільки представниці ліберальних партій, що в значній мірі звужує коло членів організації, впливає на аполитизацию жінок у світі. Оскільки таки часто зустрічається ситуація небажання жінок зв'язувати себе з якою-небудь партією, але при цьому вони готові брати участь у політичному процесі як  незалежні члени. Такого роду бюрократизація негативно позначається на процесі розвитку самостійного жіночого руху, і ставить під погрозу його подальші існування.