П`ятниця, 29.03.2024, 04:50
Gihon Donbas
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мои статьи [32]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Каталог статей
Головна » Статті » Мои статьи

Чарських І., Гольцман К. (2007) Транснаціоналізація ЗМІ та панівний ідеологічний консенсус (ч.1)


Чарських І.Ю., Гольцман К.О.

 

Транснаціоналізація ЗМІ

та панівний ідеологічний консенсус

 

[Чарських І.Ю., Гольцман К.О. Транснаціоналізація змі та панівний ідеологічний консенсус // Форум: суспільно-політичний журнал. – 2007. – № 1. – С.20-26]       

 

Концепція деідеологізації  ЗМІ у пануючому західному дискурсі має своїм корінням певне розуміння сучасного ліберально-демократичного суспільства. Цей нормативний підхід базується на механістичному розділенні «публічної» (державної) та приватної сфери, які, як вважається, існують автономно одна від одної. Приватна сфера або громадянське суспільство (термін перелицьований з гегелівського "buergerliche Gesellschaft"), таким чином, складається із незалежних та самодостатніх груп, індивідів, організацій, які взаємодіють між собою, не втручаючись в функціонування публічної сфери – держави, але, ніби то, контролюючи її діяльність у відповідних сферах та в цілому. У свою чергу держава забезпечує  невтручання в царину громадянського суспільства шляхом запровадження гарантій захисту ліберальних прав і свобод громадян та верховенства права[i]. З цієї схеми випливає безліч існуючих в західній літературі визначень громадянського суспільства як проміжної між державою та родиною царини, заповненої організаціями, які відділені від держави, користуються автономією щодо неї та сформовані добровільно членами суспільства для захисту і просування власних інтересів та цінностей[ii]. У відповідності до цієї картини, ЗМІ зображуються як незалежний інститут, що реалізує право на вільний ринковий обмін, вільне висловлювання та постачання  інформації її споживачам. Із цього робиться висновок, що зважаючи на те, що ЗМІ є незалежним від держави інститутом, вони не є заідеологізованими, а скоріше, виражають різнобарвний спектр позицій громадянського суспільства[iii].

Банкрутство такого бачення стає очевидним тільки-но хтось спробує дізнатися, чим насправді є це «громадянське суспільство», та як його структурні риси впливають на функціонуванні ЗМІ. Очевидно, що комерційні ЗМІ, реалізують право на свободу слова не всіх громадян певного суспільства, а лише тих, хто є їх безпосередніми власниками. Таким чином, «громадянське суспільство», частиною якого є ЗМІ, у даному випадку представляє собою зовсім не неприбуткові організації, а сукупність різноманітних капіталів, що утворюють певний ринок. У свою чергу ці осередки капіталів мають розгалужену мережу каналів зносин з іншими учасниками ринку в цілому та політичною сферою суспільства.

Здавалось би, що з того? Бо, дійсно, існування кількох або великої кількості незалежних «медіа-осередків» вказує на відсутність єдиного центру обробки та постачання інформації суспільству, що свідчить про більш-менш демократичний характер загального інформаційного поля. Це, звичайно, – не «тоталітарна» модель інформаційної пропаганди та відверте нав’язування ідеології через засоби масової інформації. Але чи є вона демократичною та  ідеологічно нейтральною? Очевидно, що, виходячи з ринкового характеру діяльності ЗМІ та їх належності до груп крупного капіталу (принаймні тих ЗМІ, що здійснюють реальний вплив на масову свідомість) та пов’язаних з ними політичних інтересів, проголошення їх діяльності «радикальним проявом» демократії має ліберальне коріння. Існування ринкової економіки та плюралізму еліт, які володіють певними інформаційними ресурсами, є згідно із цим баченням достатнім обґрунтуванням демократичного характеру ЗМІ. Це нівелювання ціннісного бачення демократії та громадської участі беззастережно приймається та розповсюджується ліберальною ортодоксією. Що ми маємо в результаті? Сучасний, за термінологію С.Б.Макферсона, «власницький» (“possessive”)  лібералізм поглинає демократію!

Іншою проблемою є питання заідеологізованості  ринкових ЗМІ. Загальним місцем сучасного розуміння ЗМІ в рамках формальної демократії є заперечення факту нав’язування ними цілісного ідеологічного консенсусу. Це заперечення тісно пов’язане з розглянутою тезою про «демократичний» характер ЗМІ. Вважається, що «демократичні» ЗМІ відображують різні погляди на ті чи інші процеси, що відбуваються в суспільстві, але ніколи не є ретрансляторами загально поширеної ідеології. Це далеко не так. Ідеологізованість ЗМІ виступає одним із найголовніших організуючих принципів їх діяльності, бо вона у першу чергу пов’язана із змістом та значенням, яке надається тим чи іншим подіям та фактам реального життя. Їх характерні риси у свою чергу обумовлені тим положенням, що займають потужні засоби масової комунікації в рамках суспільної структури. З огляду на це, розуміння цих структурних зв’язків між ЗМІ та державою та реалізацію ними певних групових інтересів є центральним для аналізу їх впливу на масову свідомість. В іншому випадку нівелювання зв’язку між публічною та приватною сферою, зведення проблеми комунікації до формальної реалізації ліберальних свобод, призводить до ігнорування проблеми ЗМІ як такої.

В рамках цієї перспективи ми розглянемо процес трансціоналізації ЗМІ та нав’язування глобального ідеологічного консенсусу, яке супроводжує цей процес.

Глобалізація та розвиток інформаційних технологій часто зображується як процес, який несе з собою демократизацію всіх сфер життя та передовсім забезпечення вільного доступу до інформації. Прогрес в інформаційних технологіях розглядається як важливий чинник демократизації. І дійсно, зараз кожний користувач Інтернету може бути не тільки споживачем інформації, але й її джерелом, створивши, скажімо, свій блог, яких, за оцінкою інформаційних фірм Гартнер та Технораті, існує понад 57 мільйонів, і 55% з них є «активними»[iv]. Блогери дійсно іноді ініціюють висвітлення соціально значущої інформації. Але зазвичай їхні повідомлення є суто периферійними і являють собою реакцію на матеріали, які вже опубліковані мейнстримними медіа.  Центральний же процес полягає в тому, що розвиток інформаційних технологій супроводжується інтенсивною монополізацією цієї сфери невеликою кількістю потужних транснаціональних корпорацій, які, незважаючи на свою інтернаціональну діяльність, мають національну приналежність. Таким чином, відбувається те, що Р. МакЧезні називає «демократичним парадоксом» ЗМІ – незважаючи на розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, громадяни мають ще менше можливостей висловлювати свої погляди і, головне, бути почутими, та приймати участь в вирішенні соціально-економічних проблем через канали ЗМІ, чим раніше.  Ці потужні бізнес-структури уособлюють собою рух в сторону антисоціальних комерційних ЗМІ, що у своїй медіа-політиці спираються на пануючий ідеологічний консенсус щодо неоліберальної моделі глобалізації як однозначного блага для всього без винятку людства. Як вказує Р. МакЧезні, «у сфері демократії, поява такої монополізованої медіа-системи в руках потужних бізнесових інтересів фундаментальним чином підриває поняття вільної преси в демократичній теорії»[v]. 

На даному етапі світовий медіа-простір фактично монополізований декількома потужними транснаціональними корпораціями, – такими медіаконгломератами, як Time Warner (штаб-квартира у США, $44.70 млрд. прибутку у 2006 р.), Disney (США, $35.3 млрд. прибутку у 2006 р.), News Corporation (США, $25.327 за першу половину 2006), CBS (США, $14.5 млрд. у 2005), Viacom (США, $9.61 млрд. у 2005), General Electric з її NBC Universal (США, загальний прибуток по конгломерату $163.39 млрд. у 2006); Sony (Японія, $63.980 у 2006), Vivendi (Франція, €20.044 млрд. у 2006), Lagardère (Франція, понад €10 млрд. у 2005), Bertelsmann (Німеччина, €17.89 млрд. у 2005)[vi]. Світовий медіа-ринок має один із найбільших індексів концентрації та тісні зв’язки з іншими секторами світової економіки – передовсім у сфері високих технологій. Перелічені десять гігантів разом утримують, за нашими підрахунками, не менш як 95% світового легального медіаринку. Процес транснаціоналізації медіа-компаній уособлює тенденцію послаблення державного втручання в економіку, яке ознаменувало собою кінець ери держави «загального благоденства» в країнах Заходу. Вже у середині 90-х із запровадженням необхідних механізмів в рамках СОТ цей процес став набирати небезпечні темпи, призвівши для повної гомогенізації комунікаційного ринку у світі. Як вказує Р. МакЧезні, «у першій половині 2000 року, обсяг договорів про злиття та поглинання у глобальній медіасфері, Інтернеті та телекомунікаціях дорівнював 300 млрд. доларів, що у тричі більше цифри за перше півріччя 1999 року та у рази більше подібної цифри десятирічної давності»[vii].



[i] See: Keane J. Democracy and Civil Society. – London: Verso, 1988; Lewis P. (ed.) Democracy and Civil Society in Eastern Europe. – London, Macmillan, 1992; Taylor C. Modes of Civil Society // Public Culture. – 1990. – № 3. – P. 95–118; Putnam, R. Leonardi, R. Nanetti R.Y. Making Democracy Work. – Princeton: Princeton University Press, 1992; Diamond L. (ed.) Political Culture and Democracy in Developing Countries. – Boulder: Lynne Rienner, 1993; Kooiman J. (ed.) Modern Governance: New Government Social Interactions. – London, Sage Publications, 1993; Gellner E. Conditions of Liberty: Civil Society and Its Rivals. – London, Hamish Hamilton, 1994; Salamon L.M., Anheier H.K. (eds.) The Emerging Nonprofit Sector. – Manchester: Manchester University Press, 1996; Shils E., Grosby St. The Virtue of Civility: Selected Essays on Liberalism, Tradition, and Civil Society - London Yale Press, 1997. Salamon L.M., Anheier H.K., List R., Toepler S., Sokolowski S.W., et al. Global Civil Society: Dimensions of Non-Profit Sector. – Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1999; Ottaway M., Carothers T. (eds.) Funding Virtue: Civil Society Aid and Democracy Promotion. – Washington: Carnegie Endowment for International Peace, 2000; Lewis D., Wallace T. (eds.) New Roles and Relevance: Development NGOs and the Challenge of Change. – Connecticut: Kumarian Press, 2000; Nelson, P. Whose Civil Society? Whose Governance? Decisionmaking and Practice in the New Agenda at the Inter-American Development Bank and the World Bank // Global Governance. – 2000. – № 6. – P. 417-430; О свободе. Антология мировой либеральной мысли (I половины XX века). – М.: Прогресс – Традиция, 2000; etc.

Критичний аналіз цього підходу див: Валюженич А. Американский либерализм: иллюзии и реальность. – М.: Наука, 1976; Рормозер Р. Кризис либерализма: Пер. с нем. – М.: Ин-т философии РАН, 1996; Панарин А. С. Искушение глобализмом. – М. Русский Национальный Фонд, 2000; Заблоцький В. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія. – Донецьк: Янтар, 2001; Quill L. Liberty after Liberalism: Civic Republicanism in a Global Age, London Yale Press, 2005

 

[ii] White G. Civil Society, Democratization and Development // Luckman R., White G. (eds.) Democratization in the South: The Jagged Wave. – Manchester, Manchester University Press, 1996. – P.182; see also: Almond G., Verba S.; 'The Civic Culture: Political Attitudes And Democracy in Five Nations. – Thousand Oaks and London: Sage 1989; Fowler R.B. American Political Thought Since the 1960s. – Lawrence: University Press of Kansas, 1999.

 

[iii] McQuail, Denis. McQuail's Mass Communication Theory. – London: Sage, 2000. – 206-211; see also: Stainberg C. The Mass Communicators. – Westport: Greenwood Press, 1958; Graber D.A. (ed.) Media Power in Politics. – Washington: CQ Press, 1984; Golding P., Murdock G., Schlesinger P. (eds.) Communicating Politics. – Leicester: Leicester University Press, 1986; King A. Postmodern Political Communication. – London: Praeger, 1992; Anderson A. Media, Culture and the Environment. – London: UCL Press, 1997; McNair B. An Introduction to Political Communication. – London and Ney York: Routledge, 1999; Starr P. The Creation of the Media: Political Origins of Modern Communications. – New York: Basic Books. 2004 etc. Критичний аналіз цього підходу див: Москвичев Л. Н. Теория «деиделогизации»: иллюзии и действительность (Критические очерки об одной модной буржуазной концепции). – М.: Мысль, 1971.

 

[iv] See: Blogging 'Set to Peak Next Year' http://news.bbc.co.uk/2/hi/technology/6178611.stm

 

[v] McChesney W.R. Global Media, Neoliberalism, and Imperialism // Monthly Review, 2001. -  V. 52. –  . 10. – 139-154

 

[vii] McChesney W.R. Op.cit.

 


Категорія: Мои статьи | Додав: icharsk (22.07.2009)
Переглядів: 2714 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 1
1 Alililkyget  
0
iiyama prolite e2407hds http://www.thrythix.com

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Форма входу
Пошук
Друзі сайту