СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. З цього напрямку існує кілька спеціальних журналів, найбільш впливовими серед яких є "Comparative Political Studies" та "Journal of Democracy". До числа книг з цієї проблематики, які стали найбільш відомими у дев'яності роки, можна віднести такі: Przeworski A. Democracy and the Market: Political and Economic Reforms in Eastern Europe and Latin America.- Camb.: CUP, 1991; Lijphart A. (ed.) Parliamentary versus Presidential Government- N.Y.: OUP, 1992; Weaver R.K. and Rockman B.A. (eds.) Do Institutions Matter? Government Capabilities in the United States and Abroad.- Wash.: Brookongs, 1993; Andrian C.F. Comparative Political Systems. - N.Y.-L.: M.E.Share-Armonk, 1994 (переклад цієї книги російською мовою видано у 2000 р.)

305

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. Б: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ, ВИП.2,2001

2.    Див., напр.: Білоус А.О. Політико-правові системи: Світ і Україна. Навчальний посіб­ник. - Друге видання.- К.: АМУПП, 2000; Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України / Навчально-методичний довідник. Друге видання. – К.: МАУП, 2000.

3.    Рябов С. До питання про класифікацію форм державного правління відповідно до параметрів політичної науки // Інтеграція України у світове співтовариство: Матері­али науково-практичної конференції.- К.: USIA-IREX, 1999.- C.149-154.

4.    Кордун О.О., Ващенко К.О., Павленко Р.М. Особливості виконавчої влади в постра­дянській Україні.- К.: МАУП, 2000.

5.    Lijphart A. Constitutional Choices for New Democracies // Diamond L., Platner M.F. (eds.) The
Global Resurgence of Democracy.- Baltimore - L.: The John Hopkins Press, 1996. - P.164.

6.    Казус затримки проголошення результатів президентських виборів 2000 р. в СІЛА сфоку­сував увагу громадськості на застарілості процедури розподілу голосів по штатах за прин­ципом "переможець отримує все" та архаїчності інституту виборщиків. Ці моменти вва­жалися суто формальними, і про їх існування багато хто з пересічних громадян США на­віть не підозрював. Але, як виявляється, за певних обставин (наприклад, дуже рівні шанси основних претендентів) вони можуть відіграти вирішальну роль.

7.    Див.: Shugart M. On Presidents and Parliaments // East European Constitutional Review.-
Vol. 2.-1993.-X9 1.-P.30-32.

8.    Термін доволі широко вживається з сімдесятих років XX століття і належить фран­цузькому політологу Морісу Дювергеру

9.    Linz J.J. The Virtues of Parliamentarism // Diamond L., Plattner M.F. Op. cit- P. 160; see
also: Diamond L. Democracy in Latin America: Degrees, Illusions, and Directions // Farer
T. (ed.) Beyond Sovereignty.- Baltimore: John Hopkins UP, 1996.

10.              Baylis T. Presidents versus Prime Ministers: Shaping Executive Authority in Eastern Europe  //  World  Politics.-  vol.48.~   1996.-  #  3.-  P.297-323;   Holmes  L.   Post-Communism: An Introduction. – Camb.: Polity Press, 1998.- P.172-184.

11.      Remington T. Introduction: Parliamentary Elections and Transition of Communism //
Remington T. (ed.) Parliaments in Transition.- Boulder: Westview, 1994.- P.13-15.

12.      З літа 2000 р. Молдова є парламентською республікою, але переважну частину свого незалежного існування вона перебувала саме в якості республіки напівпрезидентської.

13.      Див.: Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС- К.: Основи, 1996,— С.98, 248, 254-263.

14.      Кіс Т. Інститут президентства в Україні // Нова політика.- 2000.- № 1.- С.29.

15.      Див.: Hellmann J.S. Winners Take All: The Politics of Partial Reform in Postcommunist
Transitions // World Politics.- Vol.50.- 1998.- P.203-234.

16.      Ibidem. – P.213.

17.      Павленко Р. Посткомуністична влада: Сучасність і метаморфози // Нова політика.-1997.-№2.-С.9.

18.      За результатами масових опитувань, проведених у 1995-1996 рр. Інститутом соціо­логії НАН України та у 1997-1998 рр. Українським центром соціологічних дослі­джень на запитання: "Хто зараз одержує найбільшу вигоду від приватизації підпри­ємств?", 38,1% респондентів відповіли, що представники влади; 36,9% - що ділки тіньової економіки; 29,8% - керівники підприємств і лише 1,4% - всі громадяни; 5,7% -робітники приватизованих підприємств; 9,3% - підприємці (Суименко Е.И. Социальная напряженность в приватизационном процессе // Социс. - 1999. - № 10. - С.92-93. При опитуванні припускався вибір більш ніж одного варіанта)

19.    19. Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика // Демони миру та боги війни: Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / Під ред. С.Макеєва та ін. - К.: Полі­тична думка, 1997. - С.430.

Надійшла до редакції 17.09.2001 р.

306